Друзі, привіт.

Дякую за цікавість до моєї ідеї. Листи приходимуть раз на один-два тижні, вони будуть різними за форматом, і якщо ви матимете будь-які запитання, або якась тема ваш цікава глибше – пишіть відповіддю на адресу, з якої отримуєте мої листи.

Тепер до справи.

...Якби ми з вами сиділи у барі на цих вихідних, то я би розповідала вам про пошук в інтернеті.

Я люблю стежити, як він розвивається, бо це неймовірний масив інформації про людей та їхні реальні й несподівані потреби (люди ніколи не скажуть про себе те, що скаже про них пошук; так само й великі і дуже великі групи людей).

Пошук змінюється, і ці зміни впливають на наші щоденні рішення: важливо яким чином ми знаходимо не лише відповіді, а й наступні питання.

Кілька років тому я помітила, що Гугл перестав шукати те, що мені треба. Спочатку я подумала, що мої пошукові навички застаріли і я мушу вчитися гуглити знов: зрештою, моя звичка шукати сформувалася ще у части пошукових слів, а не фраз, без жодних персональних результатів та підказок.

Я пробувала змінювати тактику пошуку, використовувати додаткові інструменти та команди, проте потрібні мені речі так само знаходилися десь на третій сторінці, якщо взагалі. Це, звісно, стосувалося чогось складнішого за прості факти, які Гугл підтягував у власні віджети (погода, знаменитості, дати, калькулятори та ін). 

Ми жартуємо, що неможливо знайти англомовний рецепт яблучного пирога, де би перед власне рецептом не стояло три тисячі знаків з історією про бабусю, яка готувала його 40 років тому. Жартуючи, ми маємо розуміти: бабуся з’явилася не через те, що хтось хотів поділитися спогадами, а тому що гортаючи сторінку униз, ми вимушено проводимо на ній більше часу, і ймовірно, пошуковик вважає такий контент більш engaging.

За часів Гугл+ компанії створювали у порожній соцмережі фейкові профілі для автопостів свого контенту, імітуючи зацікавленість, щоб пошукові роботи сприймали це за вірусний контент.

Це було дуже meta і заслуговує на короткометражку.

Зрештою, уся ця гра між Гуглом та оптимізаторами під Гугл залишає по собі купу покручів – таких як медичні поради від ЗМІ, які не мали б їх надавати (поясніть своїм старшим родичам, щоб не читали про хвороби в інтернеті), таких як тонни штучного контенту, написаного не для людей.

ЗМІ (ми з вами також) брали участь у створенні цього монстра, спочатку дуже дивуючись тому, що люди насправді шукають, а тоді генеруючи сотні рецептів кабачків та оптимізованих некрологів. (Нотатка для себе: подосліджувати reporting death online).

А з іншого боку, сам Гугл все більше запитів замикає на собі й своїх сервісах. Всі, хто працює з пошуковим трафіком, добре знають цю проблему з фахового боку не перший рік: пошуковик забирає на себе велику частку відповідей на сервісні запитання, на яких тривлий час будувалися контент-стратегії. Проте часто це не допомагає користувачеві, бо замість релевантності ти отримуєш купу невідповідних віджетів.

Десять роликів на Ютубі, додаткові тематичні питання (джерело дивних нових знань, про які ви не просили), врізки зі шматками відповідей, пропозиції пов’язаних пошукових запитів, контекстна реклама, але не те, що потрібно.

Я вже була подумала, що це я old man yells at cloud, коли журналісти themarkup.org зробили хороше дослідження саме про це, підтвердивши мої здогадки. Я знаю, це довгий текст про те, як Гугл завалює пошукову видачу власними продуктами і це аб’юз монополії, але матеріал чудово зверстаний, тому можна легко просканувати та вловити основне. 

Одна цифра: 41% довжини першої сторінки мобільного пошуку відведено власним продуктам Гугл та сервісам, що водять користувачів по колу. (Вибірка з 15 тис. популярних запитів).

Що це означає для вас: ви маєте менші шанси отримати інформацію з незалежних, некомерційних та нових джерел.

Що це означає для бізнесу: тісне змагання не лише з конкурентами, але і з самим пошуковим сервісом.

(Якщо ви маєте стосунок до ЗМІ та їх дизайну, я порекомендую матеріал про методологію та історію цього дослідження, я отримала від нього велику насолоду, також і завдяки візуалізаціям TheMarkUp).

Але що я роблю, знаючи, що частину інформації шукати у Гуглі довго й боляче? 

Я шукаю її на Реддіті, в Твіттері та в Інстаграмі. В мене вже виробилися сценарії пошуку в соцмережах, побудовані на інструментах цих соцмереж і залежні від тематики того, що саме мені потрібно. Я, наприклад, давно перестала шукати у Гуглі рецепти: я вбиваю продукти у пошук інстаграму, йду за хештегом та вибираю рецепт, який на картинці найбільше відповідає моїм очікуванням. Я так купую чимало товарів, я так знайомлюся з новими закладами та магазинами. Єдине що соцмережі поки що не поспішають вдосконалювати пошук, Facebook прекрасний приклад. 

Шкода, бо: «Соціальні мережі зараз – топовий вибір для інтернет-користувачів віком 16–24, коли ця аудиторія шукає інформацію про бренд; вони навіть випереджають пошукові системи, особливо для молодих жінок». Це про липень 2020, з великого дослідження про глобальний інтернет, за яким я стежу не перший рік, слайд 70 у презентації.

(Про молодих жінок цікаво, бо часто саме вони early adopters нових соціальних речей. Про те, як це відбувається у розвитку мови, я хочу поговорити найближчим часом. Колись були говорили: які гаджети зараз у школярок на метро Сібуя в Токіо, такі будуть у всіх на глобальному ринку за два роки). 

Ще одна невідворотна зміна у пошукових звичках – люди активно користуються інструментами розпізнавання зображень у телефонах, такими як Google Lens та Pinterest Lens (Третина юзерів, серйозно? Слайд 38). І голосовим пошуком, звісно. Коли я матиму щось цікаве про оптимізацію контенту під ці інструменти, я вам розкажу. 

...Поспостерігайте за тим, як ви шукаєте: чи це відбувається в соцмережах? Чи ви користуєтеся нетиповими пошуковими системами (наприклад, Bing, DuckDuckGo?), і чи відчуваєте, що вони працють інакше за Гугл? Можливо, ви маєте різні підходи залежно від того, що ви шукаєте – новини, сервісну інформацію, факти, досліджуєте нові бренди?

Якщо ви маєте в родині підлітків, спитайте, як шукають вони. (Існують дані, що Ютуб замінив для них Гугл). І напишіть мені про результати, якщо матимете час та натхнення, зробивши реплай на лист.

Я буду вдячна за ваші історії.

Наступного разу поговоримо про ТікТок з несподіваного ракурсу.

Бережіть себе й рідних, гарного тижня!

Оля

P.S. Я запитувала, як до вас звертатися, і можливо ви помітили, що у листі немає особистого звернення. Поки я думала над форматом листів (і вони будуть змінюватися, бо це процес), я побачила, що особисте звернення робить з листа діалог між двома і потребує відповідної персоналізації, над якою я ще працюватиму.