May 20, 2021

Світлана Лісовська. Шелест

Наді мною
Таке листя.
Говорити з ним немає сили,
Стояти при ньому—
Як розганяти хмари пам’яті
Новою травою.

Дивитися вгору—
Заламувати час теплом
У шийних хребцях.

Ногами бути в корінні,
У міцних ребрах темряви,
У блискучій течії всотування.

Рух виключно серцевиною,
Найніжнішим,
З-під теплих повік
У наповнений простір,
Невпинно,
Інколи розгалуджуючись,
Інколи доповнюючи
Шелест.

---

Зі збірки Контемп (2015)