Юрій Клен. Сковорода
Піти, піти без цілі і мети…
Вбирати в себе вітер і простори,
і ліс, і лан, і небо неозоре.
Душі лише співать: «Цвіти, цвіти!»,
Аж власний світ у ній почне рости,
в якому будуть теж сонця і зорі,
і тихі води, чисті і прозорі.
Прекрасний шлях ясної самоти.
Іти у сніг і вітер, в дощ і хугу
і мудрости вином розвести тугу.
Бо, може, це нам вічний заповіт,
оці мандрівки дальні і безкраї,
і, може, іншого шляху немає,
щоб з хаосу душі створити світ.
1928
Don't miss what's next. Subscribe to вірші: