Повільна людина. Випуск 7
Привіт!
Я, здається, знайшов свій улюблений сайт, і це генератор фонових звуків, надихнутий «Іменем рози».
Можу сказати, що цей лист уже трохи з минулого, тож не дивуйтесь, якщо я ділитимуся секретами Полішинеля. Майже весь цей текст лежав у чернетках кілька тижнів. Певно, чекав, доки я знайду сайт, про який написав одразу на початку. І я все не міг зібратись на силі перечитати, додати, викреслити й надіслати. Здається, прийшов час це зробити.
Гранти
Відкрився сайт House of Europe з цілою низкою грантових програм. Це (цитую) нова програма, що фінансується Європейським Союзом, створена з метою підтримки професійного та творчого обміну між українцями та їхніми колегами в країнах ЄС.
Програма фокусується на культурі та креативному секторі, освіті, медицині, соціальному підприємництві, медіа та роботі з молоддю.
Зайдіть на сайт, погортайте, можливо, саме вам варто податися.
Прочитане в мережі
Юрко Гуцуляк дав інтерв'ю інтернет-виданню Vector. Про покоління дизайнерів («старше» і «молодше»), культуру, середовище в Україні. Мене зачепили дві репліки: з одного боку про те, що у нас бракує професійної дизайн-критки («Щоб критика була конструктивною, має бути спеціальний дизайн-критик, який пише рецензії багато років. У цієї людини не повинно бути клієнтів».), з другого про те, що нам варто цінувати себе і працювати над собою (хто найкращий у світі дизайнер? канадійці назвуть дизайнера з Канади, американці—з Америки). Ну і наскрізна теза: для хорошого результату треба ретельно працювати.
New Model Protest—лист Алана Джекобса, де він пише про децентралізовані протести у Гонконгу. Порівнює звіти звідти із романом Адама Робертса «New Model Army». Попередні протестні рухи мали харизматичних лідерів, яких можна було заарештувати (і було заарештовано). Тепер протести стали менш вразливими і мобільнішими.
У конексті не лише протестів, а неспинного наступу на приватність, ділюся абсолютно диким проєктом: маскою з мініатюрним проектором. Лінк веде на ютьюб, ролик починається з демонстрації завершеного штуки. А потім розповідається в деталях, як її було зроблено. В описі до відео є посилання на інструкції.
Книжки і читання
Письменник Джеймс Сомерс пише у блозі про те, як неправильно працюють більшість книжкових клубів. Головна теза: люди зустрічаються, коли книжку вже прочитано. А краще було би зустрічатися в процесі читання. Особливо це стосується складних/великих/довгих книг, коли кожен читач може поділитися і своєю перспективою, і знахідками (як зрозуміти, що прочитати; зрештою, рівень занурення і деталізації у всіх різний).
Крейґ Мод пише у своїй розсилці Roden про те, як книговидання бореться за увагу, і як, з другого боку, це робить зараз мобільний телефон (який завжди у кишені, завжди напоготові); як затягують нові технології (що довше ви скролите Instagram, то більше заробляють акціонери Фейсбука). Порівнює Netflix (компанія з ринковою вартістю $134,000,000,000 та 6,000+ співробітниками) і Criterion Collection ($33,000,000 на рік і 40 співробітників). Коли CEO Нетфлікса говорить, що їх конкурент це сон, він турбується про те, щоби компанія росла, і щоби вона не втрачала підписників. Також Крейґ розповідає, як працює над тим, щоби виховати кращого читача в собі (завжди носить книжку з собою; вимкнув усі програми-не-інструменти на телефоні). І ще, він радить книжку Atomic Habits (хех, не він перший, і зараз я її якраз читаю… в своєму супер-повільному темпі). Одна з головних задач для видаців, нагадує Крейґ Мод, це не змусити людину купити книжку, а перетворити її на читача, людину, яка купить (і прочитає) багато книжок. Логічно? Логічно. Словом, якщо ви не підписувались на його листи, це не конче робити. Але якщо вас цікавлять книги і стосунки з ними (особливо якщо ви з книжкового світу), раджу прочитати листа (за найпершим посиланням).
Hundred Rabbits
Ділюся відо з виступу Рекки Беллум і Дівайна Лу Лінвеґи на фестивалі XOXO (ікс-оу-ікс-оу): https://youtu.be/BW32yUEymvU. Це пара (не подружжя) креативних людей (Рекка більше ілюструє, Дівайн більше програмує), які протягом кількох останніх років живуть і працюють на яхті. Робити це (жити й працювати на яхті) вони навчилися в процесі, про що й розповідають у відео. Також стає більш зрозумілим походження ряду їх інструментів: у нас тут завжди є на похваті еклектрика та інтернет. А якщо ти посеред океану, це не так. І коли телефон (за яким ти хотів робити навігацію чи перевірити погоду) не вмикається без мережі, а Фотошоп не запускається (бо не може перевірити передплату ліцензії через інтернет), треба шукати свої варіанти. Ці люди надихають мене вже протягом довгого часу. Тому згадувати їх я буду ще багато разів. Ось сайт, на якому є мапа їхньої подорожі: https://100r.co/.
Малюночок у шапці зроблений в браузері за допомогою їхнього інструмента Noodle. Таке медитативне заняття ці нудли.
Просто…
Останнім часом я часто ловив себе на відчутті «нічого не встигаю». Не важливо, коли почав, коли закінчив і скільки зробив. Спілкуючись із друзями, помітив, що я не один такий. Частково це можна пояснити збитим сном (останній рік сон у мене збивається супер-мега легко, а налаштовується потім… ну з чогось же він знову збивається). Ось, наприклад, стаття The Exhaustion Is Real, авторка якої розбирається зі своєю задовбаністю та пише про загальну задовбаність мамів та татів. І зокрема про фрагментований сон.
Якщо ви задобані іншими аспектами сучасного життя (в Україні), так само бережіть себе і свої сни.
«Намагаюся наздогнати поїзд, що стрімко віддаляється», написав я до М. А вона перепитала—який поїзд? І я замислився, а справді, який це поїзд? Все це компульсивне споживання інформації—листи, вкладки, сторінки, які відкладаються—здається, цей поїзд завжди прямує в минуле. А я планую рухатись у протилежному напрямку.
—М.
P.S. Дуже сподіваюсь, наступний лист нагодиться невдовзі, бо це ще й частина моєї боротьби з відкритими вкладками у браузері :)