Повільна людина. Випуск 6
Toki!
Це привітання штучною мовою toki pona. Головна її цікавинка—словник, що містить всього 120 одиниць. Носіїв приблизно стільки само, скільки й слів )) Есперанто, наприклад, прагне бути універсальною другою мовою. Токіпона не призначена на для наукових трактатів на 100%. Але, з другого боку, її не можна перекласти автоматично, бо вона дуже контекстуальна. Послухати про токіпону можна в подкасті The Allusionist (а ось транскрипт для тих, кому краще читати, ніж слухати). В мережі є кілька активних спільнот (у твітері за гештегом, група у фб, дискорд…_) Також невеликий (13:37) огляд токіпони є на каналі Langfocus (цей може бути вам знайомим, бо автор не так давно робив відео з порівнянням російської та української мов). Аматори токіпони раді ділитися інфою. Є сайт з граматикою та уроками, картки зі словами на Tinycards (це сайт від Дуолінго (де, звісно, не буде відповідного курсу)) та Anki. Кажуть, що словник можна вивчити за вихідні. У мене це зайняло кілька місяців і я вже починаю їх забувати, бо бракує практики. Ну, але це я. А от на Youtube є канал, власниця якого вільно говорить токіпоною (ще й потім робить субтитри аглійською). Це вражає, тож раджу зайти і послухати (на скільки вистачить цікавості): astrodonut.
Щодо каналів, ось чудова ідея для, скажімо, книгарні: магазин платівок Amoeba зробив цілий серіал «What's in my bag?», де відомі відвідувачі розповідають, що і чому вони придбали. Особистісний підхід до рекомендацій. Круто, та й просто цікво. Про канал я прочитав у листі від Робіна Слоуна.
Ну, і ще один: ілюстраторка Женя Васильєва постить малюнки і процес. Звісно, я раджу одразу ж на нього підписатися.
Літери, літери!
Не можу оминути прекрасну новину:
шрифт, створений Дмитром Растворцевим спеціально для Національного художнього музею, тепер доступний для скачування і використання, в тому числі й для комерційних проектів.
Детально роздивитися красу можна на Behance, а скачати на Google Drive. Особливість шрифта—величезна кількість альтернативнивних графем, які покликані покрити різні історичні періоди, забезпечуючи при цьому стилістичну єдність. Тож усім, хто занирне, як Скрудж МакДак, у цю скарбницю літер, бажаю не розгубитися.
Катерина Королевцева створила шрифт Misto, присвячений Славутичу. І про нього написали на Aiga Eyes on Design! Круто-круто. (А я прочитав цю новину у твітері Ольги Протасової).
Inktober
Вже традиційно жовтень—місяць активізацї для людей, які маюлюють. Inktober—слово, складене з ink (чорнила) та october (жовтень) (до слова, ілюстраторка Анастасія Шукевич запропонувала чудову локалізацію—«чорниловтень»). Придумав його ілюстратор Джейк Паркер, як інтенсив із малювання: одна робота щодня на наперед задані теми (prompts). І понеслося… цьогоріч протягом першого тижня у інстаграм було завантажено понад 3 мільйони зображень із відповідною позначкою. Рівень робіт (як і кількість часу, витраченого на них)—від абсолютно аматорських до суперпрофесійних (дехто одразу й продає малюнки). Чимало крутих профі беруть участь. Утім, багато хто відмовляється. Она з причин: це все-таки інтенсив. Для когось готова робота щодня—це виклик, кайф і драйв, а хтось має інший внутрішній метроном (і це нормально). За роки проведення тег доповнювали і модифікували. Наприклад, drawtober (для малюнків, зокрема, не ч/б), blocktober (для 3д-спринтів), picOctober (для аматорів фентезійної консолі pico-8), voxtober (для тих, хто складає вокселі). Придумували свої списки тем (про книжки, котиків, що завгодно). Так, цього року генеративний артист Метт ДеЛоріес (Matt DesLauriers) взявся писати програми для плоттера за своїми темами. Це той варіант, коли на виході справді жива графіка, але не така, як ми очікували (коли між мізком і ручками та чорнилом на папері є ще технології). Я цього разу придумав собі experimentober, щоби спробувати всякі різні штуки, які давно хотілося, але руки не доходили. Сподіваюсь, напишу про деякі наступного місяця. Вже бачу, що наступив на пару грабель. Список інструментів склав, і в процесі зрозумів, що список тем здорово полегшує роботу над картинками, особливо коли є всяка інша робота. Також, звсіно, якісь програмки мені вже хоч трохи знайомі, а якісь геть ні, і… ну, тут на допомогу приходить порада з офіційного інстаграму інктобера: знизити планку очікувань. Зрештою, це не змагання, і мучитись точно не варто.
Дизайнерське читання
Сайт Graphic Design Readings є вражаючою добрікою різних матеріалів, зібраних Джарреттом Фуллером. Опис сайту починається зі слів «Я вірю: аби бути гарним дизайнером, людина має читати». Це повністю відповідає моїм переконанням. Посилання на книжки, пдфи та сайти відсортовано за категоріями та часом публікації. Ваааау.
Рік Метеора
Розсилка Робіна Слоана—щотижневик, в якому автор «Цілодобової книгарні містера Пенумбри» розповідає про всілікі цікавинки: над чим працює, де буває, що думає… Оскільки значною мірою наші інтереси перетинаються, мені дуже цікаво читати ці листи. А сам роман у мене давно в черзі (я теж працював книгарем, і думав колись написати щось фантасмагоричне про це, з назвою на зразок «Нічна книгарня»… з моїми темпами я тепер можу прочитати таку книгу вже в українському перекладі).
Просто…
Я нещодавно дізнався про Kishōtenketsu—розвиток сюжету без конфлікту (в якому антагоніст конче має перемогти опонента, переломити ситуацію, змінити чи врятувати світ). Пишу це, щоб не забути потроху детальніше розібратися. Щоденність затягує, повторюване перестає бути помітним, тому іноді здається, що на питання «як справи?» немає чого відповісти, бо все як завжди. «Як завжди» зараз—це трохи очікування літа, коли зранку будитиме сонце, що пробивається крізь листя, трохи очікувань щодо опалення, і трохи мрій про те, що можна буде просто почитати книжку чи комікс у вільний час. Але також для мене «зараз» це збори в садок, тепло ковдр, вечірнє читання з дівчатами і дуркування з ними. Це піші прогулянки і спілкування з М., моєю співавторкою цієї щоденності. Нові альбоми улюблених гуртів. Смачна кава. І ліщина, яку нам передали з Житомира. О, ліщина! Як її лущити? Я роблю це пасатижами…
Пишіть, як справи у вас.
mi tawa!
—М.