Cезон 📯. Випуск в
Привіт!
Я зовсім нещодавно дізнався, що у фрази «блюз—це коли добрій людині зле» є авторка! 1917 року її проспівала американська акторка мюзиклів Мері Кейгіл. Ось вона на фото (взяв його з колекції Нью-Йоркської публічної бібліотеки):
Я спробував її послухати, і просто скажу, що мюзикли початку xx століття це тема для когось іншого. Час старовинного блюзу починається таки трохи пізніше, і якщо хочеться перейнятися потрібним настроєм, допоможе спів Рози Лі Гілл.
Публічний вимір роботи
Я буду серед журі цьорічного конкурсу «Найкращий книжковий дизайн» Книжкового Арсеналу. Сподіваюсь, видавці подали круті книжки, а ми плідно попрацюємо.
Також на «Читомо» вийшов матеріал арт-директорки Оксани Гаджій «Судять за обкладинкою», в якому вона зібрала репліки ряду українських книжкових дизайнерів (з якими працювала).
Ютубачення
- Твоя підпільна гуманітарка—канал, який ведуть Остап Українець та Євген Лір. Філологічна нердятина: популярні відео про правопис та палаталізацію. Супер-популярне (понад 50k переглядів)—про матюки та давніх українців.
- У Анатолія Дністрового є ще один канал, розважальний, де він розповідає то про вибір сідла для велосипеду, то про надувні човни, а ось відео про Бобрівню—найменшу річку Києва.
Вітер літер
Хочу розповісти про 2 цікавих нових-не-нових шрифти.
Bethencourt—унціал з українським характером
Всеволод Буравченко оцифрував у Автокаді історичний унціал для своїх потреб, а Віктор Харик на його замовлення зробив із цього матеріалу шрифт. Але не зупинився на цьому, і продовжив розширювати знакову палітру (майже на очах у шрифтарської публіки—бо виставляв фрагменти процесу). Отже, маємо унціальний шрифт у кількох накресленнях із «нативною» кирилкою (Віктор до створення шрифтів підходить як дослідник, тож ці форми цілком еволюційні). Названо шрифт на честь мореплавця Жана де Бетанкура. Можна орендувати шрифт на Rentafont. А можна придбати у спільноті Щедрик на фб (гроші в такому разі підуть на допомогу фронтовим медикам, а саме Ангелам Тайри). Там само можна детальніше прочитати про шрифт та роботу над ним.
Skaryna 2017 Title
Білоруський шрифтар Олексій Коваль зробив реконструкцію (англійською таке зветься revival) шрифта Франциска Скорини. Скорина використовував такий шрифт для друку титулів у Бібліях першої половини xvi століття.
Ця реконструкція теж має розширений знаковий склад. Але найбільш цікавим мені видався підхід до ліцензування. На бажання замовника кирилкова версія шрифта доступна за ліцензією Creative Commons. Так, можна вільно скачати і використовувати шрифт за мотивами Скорини у своїх проєктах. (Або радити тим, хто досі полюбляє Іжицю)
Повна версія доступна для придбання на MyFonts.
аєоа: до першого релізу чомусь не увійшли літери є та ґ, хоча ї на місці. Я писав авторові, і він відповів, що ці знаки було спроєктовано, і він їх додасть до складу шрифта.
Малювати як Паула Реґо
У відео на каналі музею Тейт художниця Кеті Папінеу робить технічний оммаж—малює в стилі Паули Реґо. Коротка історія про художницю і пастель, після якої хочеться малювати.
Також є відео про Паулу Реґо в майстерні друку The Curwen Studio.
І ще одне—про те, як Реґо працює зі страхом. Із класними репродукціями та цікавою історією про художницю.
Прочитання
Чесно кажучи, список книжок із попереднього допису я використовую для того, щоб читати книжки з нього. Я дочитав «Чорнильне серце» і «Art, Inc.», і повернувся до «Snow Crash» та Брінгхерста.
Зібрався на силі, хехе, і потроху читаю український переклад першого тому Скотта Пілігрима (це культовий комікс, має кіно-екранізацію; я колись прочитав усі томи, але вже достатньо забув їх). Кольорова версія класна, але я би не менше (а мабуть, і більше) насолодився б оригінальною версією: спочатку комікси про Пілігрима виходили як манга, менші за розміром і чорно-білі.
Богдана Неборак нині робить подкаст «Взяла і прочитала» на Радіо Поділ. Ключем до випуску є тема, в другому, про конформізм, вона радить читати поезію. Це хороша порада. Мабуть, розповідь про читання поезії це окрема тема.
Тим часом, днями ми купили собі у букіністів двотомник Рильського. І от М. мене питає—а чого раптом ти ним зацікавився? Все просто: рядок з вірша про мову «не бійся зазирати у словник» наші перекладачі активно вводять у різні тексти як супер-впізнаваний культурний код. Але ця супер-впізнаваність поки ще не привела до нових видань. Тобто є пару книжок із розряду «Бібліотека школяра», які вдома мати не дуже хочеться. Рильський добрий поет. Двотомник гортатиму принагідно.
На кого підписатися
The Orbital Index: космічні новини. Це концентрований новиннєвий дайждест про те, що відбувається у космічній справі. Я лише підписався і прочтав аж 3 листи, але одразу готовий порадити кільком друзям, яких ця тема цікавить. (англійською) (Олю, зверни увагу!)
Словник випуску
Минулого року, здається, я натрапив на статтю You’re probably using the wrong dictionary (Можливо, ви користуєтеся не тим словником) Джеймса Сомерса. Стаття написана 2014 року, але чергове посилання на неї трапилося мені зовсім нещодавно.
Ідеться в ній про те, що системні тлумачні словники, які зараз є на різних платформах, дають лише сухі усереднені визначення. (Я би сказав, для не-нативних користувачів це, може, якраз і корисно). Натомість Вебстерський словник 1913 року дає багаті, розгорнуті тлумачення. Такий словник може збагатити мову автора. Наприкінці є інструкції, де завантажити Webster’s Revised Unabridged Dictionary (1913 + 1828) та як налаштувати користування ним на різних платформах.
Словник цей є у форматі StarDict. Якщо у вас Лінукс, можна встановити sdcv—утиліту для командного рядка, яка братиме визначення з цього словника. Чесне слово, це зручно. (Для Мака теж можна встановити її через Homebrew)
Якщо говорити про українські, найуживаніший для мене зараз Академічний тлумачний словник в 11 томах за адресою http://sum.in.ua/
На другому місці словники лінгвістичного порталу http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
Думаю, нам усім просто пощастило з цими словниками. Але якщо ви регулярно користуєтеся ще якимись, напишіть, будь ласка.
❧
За минулий місяць купався у двох річках, це супер. Вдалося зустрітися із близьким другом, і за півтори доби ми майже наговорилися. Думаю, крім місць є ще люди сили.
Нещодавно спало на думку, що якби я збирав гроші на творчі проєкти, одним із перків (бонусів для патронів) були би записи начиток. Я люблю читати вголос, і поки дівчата ростуть, маю регулярну практику. Переважно це різні дитячні книжки, звісно, але під якось під шумок я прочитав у голос «Останній світ» Рансмайра і «Гобіта» Толкіна. Одну казку Міядзави Кендзі записали на телефон—було прикольно. Звісно, поширювати такі записи легально—купа мороки з правами (не горю зараз таке організовувати). А тимчасово і не супер-публічно я би охоче.
Публічний вимір для мене потребує зусилля. Бути учасником журі значно легше, ніж розповідати про це. Втім, розповідати ок, але бути публічною няшкою це праця не для мене. Принаймні, зараз так. А от коли я на вулиці роблю замальовку, то в процесі наче в навушниках, і малювати (навіть коли «не виходить») мені затишно.
—М.