Cезон 📯. Випуск й
Привіт!
Цими днями я дізнався про загибель Миколи Рачка. І думаю, яка хороша людина Коля, і як не ліпиться до нього минулий час. Зовсім. 27 років. Магістр Моглиянки 2018 року випуску. Воїн 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Ми з Колею познайомилися на Семінарі творчої молоді. Він захоплювався фотографією, і прийшов знімати кіно в мою групу. Тож наше знайомство не було довгим, але мало свій особливий вимір—коли люди щось так інтенсивно роблять разом, вони якось по-особливому відкриваються одне для одного. Часом це перетворюється у щиру приязнь—знаєш про людину щось справжнє, знаєш, що можеш довіритися їй. Думаю, у вас у житті теж траплялися такі люди. І так ми ще кілька разів зустрічалися з Колею (так цікаво, що я от абсолютно Микола, а він беззаперечно Коля)—на Арсеналі, де багато наших спільних знайомих та друзів, у кожного свої справи та траєкторії. Обмінювалися кількома словами і посмішками.
Чому він загинув? Тому що на нас напала російська федерація. Попри потужний пропагандивний наратив про братні народи зі спільним минулим та культуро, росія напала, тому що могла і хотіла. І з цим нічого не міняється. Вона нападатиме на нас знову, поки не припинить бути імперією. Незалежно від того, будуть тут російськомовні громадяни, чи інші вигадані причини. А ми будемо боротися.
Зараз можна допомогти родині Колі. Ці дані поширили Богдана Неборак та Ростислав Семків, які мають мою повну довіру, тому ось номер картки: 5457082224444195 (Люлька Антоніна, сестра)
Також закликаю вас, якщо маєте змогу, донатити Госпітальєрам: https://www.hospitallers.life/needs-hospitallers
Наше військо, волонтери, громадяни борються з ворогом, щоб ми продовжували жити. Іноді—наперекір сумним новинам чи неприємним думкам. Іноді разом з ними. Разом з близькими. Разом з далекими.
Ютубачення
Мені здається, звісно, ви вже бачили всі ці відео. Я їх теж бачив. І саме тому хочу порадити:
- Попри високу емоціїйність, відео Емми Антонюк послідовно доносить чітку думку: українці мають право на задоволення власних мовних потреб у своїй країні. І дуже добре розбирає кілька маніпуляцій, вкорінених у наш публічний простір. (так, я живу у тій соціальній бульбашці, з якої не видно сльозливих закликів Єфросиніної і відпрацьованих маніпуляцій Мосейчук)
- Музичного розіділу цього разу нема, але пісня Став би дибом чуб гурту Електромед крута! (у вкраїнському тіктоці з’явилися кілька крутих авторів, які розповідають про нашу музику)
- Я не сприймаю гумор весь підряд без розбору, але це важлива складова культури (та й не так із ним просто: пробували колись пожартувати іноземною для вас мовою?). Тому ось відео сольного стендапу пані Ірини Гіль, як то кажуть, щойно перед нападом сраної русні. Для мене новим і прикметним є те, що тонально весь концерт (1:00:37) дуже рівний, без гротеску, різких вигуків, емоційних гірок, які є однією з притаманних рис не лише для гумористів, але й для акторів. І жарти прикольні.
- Звісно, ви вже дивилися відео психолога Андрія Козінчука про війну і страх. І на канал підписалися.
Стосовно каналів, теж готовий порадити кілька:
- Я читаю з дітьми книжки про Гаррі Поттера, а потім ми дивимося фільми, тож їм (і мені) зайшов канал, який вони називають «очі»: пародійні сценки у світі ГП, зроблені через фільтр тіктоку. Дівчатам більше заходить фільтр, а мені дотепи. Це англомовний канал, решта в добірці буде українською.
- Наснага. Відео-блог харків’янина про прогулянки, біг, велосипед і подібне. Я підписався після недавньої пробіжки берегом Ворскли і відео про подоріжжя до Харкова. А ще дівчатам дуже сподобалося відео про собаку пана Павла.
- Beauty and Gloom. Пані Даша розповідає про книжки. Зрозумів, що мені подобаються розповіді і я звертаю увагу на рекомендації. Може, і вам сподобається.
- Simingly Kate. Пані Катерина грає у Sims. Геймерських каналів українською не так багато, а спільнота людей, що грають у Сімз і люблять їх величезна. (я не граю в Сімз, але зрозумів, що мені часом подобаються українські ігрові відео)
- Посиденьки з Марійкою. Буктьюб дівчинки з Полтави, від якого я фанатію. На мою думку, це просто неймовірний канал (без іронії): вірші, книжки, експерименти, всякі штуки, цікаві учениці молодших класів + соковита полтавська фонетика (я коли десь таке чую, враження приємніше від меду). Про канал дізнався від доньки, яка з Марійкою вчиться в одному класі. Підіть підпишіться і порадьте всім знайомим, агов.
Смерть, любов, роботи і заставки на ваші екрани
Третій випуск антології Love+Death+Robots вийшов, як мені здалося, з наскрізною темою протистояння. І він значно мілітаризованіший (порівняно з попередніми). Треба ж врахувати, що створення займає на порядки більше часу, ніж перегляд. Все це передчуття війни було розлито в ноосфері, так тепер здається.
Найбільше мені сподобалася і запам’яталася остання серія.
Мені дуже подобається дивитися, як подібні штуки зроблено. І ось якраз розбір цієї серії. Диво твору від цього не блякне, це просто теж диво, інше, на іншому рівні.
Також у твіттері серіалу поширили добірку віртуальних шпалер для ваших пристроїв.
Вітер літер
Легендарний український шрифтар Андрій Шевченко розповідає про те, скільки українських шрифтів потрібно для щастя. Ця коротка оглядова лекція (16:58) прочитана в рамках Марафону креативної практики, який організували cases.media. Там зібрано чимало безкоштовних лекцій на різні теми: про дизайн, інтерфейси, саморозвиток, фриланс. Марафон присвячено ЗСУ, благодійним фондам, волонтерам та всім, хто наближає нашу перемогу. Тож базовий етичний принцип—задонатив та дивись.
Якщо хтось із друзів прислав вам цього листа і сподобалося, можна підписатися тут.
Але все це дуже добровільно, і якщо вам здається, що ці листи не на часі, чи ви втратили до них інтерес—правильно буде відписатися і не морочитися.
Прочитання
Що там по Лаговському? Я читаю! Але оскільки «Повільна людина» це не метафора, я зараз на початку другої частини. Практично, це все ще самий початок роману. Отож, якщо ви не почали тоді, можете почати читати тепер, і все одно дочитати швидше за мене.
Якщо говорити про книжку як об’єкт—з 2011 року наше книговидання суттєво просунулося. А разом із ним технології, бо завдяки Google Lens я дізнався, що молода людина, зображена на обкладинці—це Ренуар. Потрет роботи Фредерика Базіля (Базіль, до слова, загинув у віці 28 років на франко-пруській війні, тож картин його геть небагато). У вихідних даних книжки про це ніде не написано. Папір, який просвічує, дивні сполучення шрифтів знаходяться у такій часо-смисловій єдності, що нема чого критикувати (добре, що роман узагалі було опубліковано, чого ви хочете). Окрема тема—ілюстрації, бо, по-перше, вони зайві, а по-друге, наочно показують, що коли не знаєш чогось, варто подивитися в референси. Пан Андрій Лаговський—скрипаль-аматор, але так, як він тримає скрипку на малюнку, її взагалі ніхто не міг би втримати, не те, щоб грати. При всьому цьому видання є цілком читабельним (сюди ж теза про те, що за відсутності конкуренції дизайн нічого не «продає»).
Сам роман мене досить веселить—Агатангел Кримський взявся писати текст про персонажа, якого раніше не існувало, у контексті, який щойно тоді з’явився. Нові реалії потребують нової поетики, тож замість одягу, природи чи інших літературних штампів з’являються описи фізіології емоцій. Як реагує Андрій на те, що в його матері епілепсія:
З несподіваної огиди рот йому раптом раптом широко розкривсь, верхня губа спазматично напружилась і підвелася к носові, ніс скривився, спідня губа широко вивернулась униз, з залозок потекла слина, неначе щось погане в роті опинилося.
Несподівано? На мене, тут ідеться не про «огидність» фізіології, а про саму її наявність. Ми переживали схожі емоції не раз, утім, не концентрувались на них самих, і тим більше, не міркували про них у термінах залозок.
Також у текстах, які емоційно відчуваються, як уже сучасні, але на такій, історичній межі сучасності, мене завжди приваблює слововжиток.
Так, на першій сторінці «Андрія Лаговського» можна подибати слово шпаргали, а на початку другої частини родаки.
Лексикон Лаговського дуже комічний. Що за бридкий сервілізм! думає він про себе. Це зветься падлюцтвом!—згукує, шарпнувшись на кріслі.
Згукніть при нагоді щось подібне, шарпнувшись, підніміть собі настрій.
❧
Дякую захисницям та захисникам за можливості цього літа.
Любіть, читайте, бережіть себе.
Як завжди, я радий буду читати ваші листи у відповідь.