Cезон 📯. Випуск г
Привіт!
Кілька слів про те, як я нині працюю над цими листами. У мріях я пишу щодня. Маю ритуал для цього, який працює безвідмовно.
В реальності одного дня я відчуваю, що треба вже надсилати, доки не пізно. Зазираю у файл із чернеткою. Там готовий один розділ. Він написаний так давно, що доводиться пригадувати, про що йдеться. Є ще кілька фрагментів, які вже застаріли. Ну що ж. Час розправити вкладки у браузері.
PICTOPLASMA
Якщо ви любите культуру й очима, заготуйте час 18–19 вересня. Pictoplasma (платформа, організована довкола дизайну персонажів) цьогоріч проведе свою конференцію онлайн (так, через ковід). Оскільки тема масок як ніколи актуальна, (наполегливо) раджу погортати їх інстаграм. А відтак «зареєструватися» на участь у конференції (безкоштовно).
Обіцяють 40 виступів різних художників, 77 анімаційних короткометражок… перелік спікерів (з картинками) такий, що я дуже-дуже хочу виділити час хоча б на пару улюблених та кількох ще незнайомих ілюстраторів.
Словом, це саме та подія, яка надихає мене надіслати листа вже.
Ютубачення
- «Шидеври світової літератури» Михайла Бриниха тепер ще й аудіо-книжка (начитана Сергієм Кияшком). Я слухав розділ про «Дракулу» Брема Стокера. Бриних шедевральний.
- Ілюстраторка Френ Менезез говорить про ціноутворення для ілюстраторів (англійською). Розповідає про те, скільки заробляла на якому етапі творчої кар’єри. Френ безпосередня (це наслідок достатньої впевненості в собі), відео дуже прекрасне, я не проти його переслухати. В ньому геть немає обтічних формулювань і беззмістовного коучінгу. Френ, крім каналу, має успішний патреон, цікавий інстаграм та активний твіттер. Весь цей успішний успіх узявся із наполегливої роботи: зараз вона живе і працює в Нью-Йорку, але народилася і почала кар’єру ілюстраторки в Чилі, яку продовжила у ряді міст Європи (зокрема, Лондоні й Берліні). Не певен, чи кожному так треба, але Френ показує (і розказує), що для багатьох це можливо. Для багатьох українців так точно. Раджу подивитися, якщо ви займаєтесь творчими справами і користуєтеся грошима. (Я зрозумів, що її канал раніше радила ілюстраторка Женя Васильєва, але пройняло мене аж тепер.)
- Хвилинка музики: Lemko Bluegrass Band—Болотище. Також у іншому виконанні. І ось іще версія «Очеретяного кота», дуже котівська.
- Просто вау. Сем Моррісон (Sam Morrison) не просто замислився про те, що усі цікаві місця багаторазово сфоткані, а й вирішив провести експеримент: зібрав нью-йоркські фото з інстаграму у відео Typologies of New York City: A Crowdsourced Hyperlapse. Трохи більше про проєкт (додаткові/тестові гіфки, посилання на інстаграм та інші джерела, що писали про нове вірусне відео)—на його сайті.
Творча рівновага для ілюстраторів
Якщо я вже раджу відео Френ Менезез, треба тут-таки згадати блог ілюстраторки Ребекки Ґрін (Rebecca Green) про творчу рівновагу. Теж англійською. Якщо коротко, Ребекка розповідає про
- Творчу роботу. Роботу, яка потрібна іншим людям, приносить гроші, але є також нашим (творчим) вибором. І про те, що це не завжди одна й та сама робота. Бувають роботи з натхненним творчим пошуком, але є і ті, які дозволяють оплачувати рахунки.
- Циклічність. Ребекка каже, що з часом навчилася розпізнавати власну «періодизацію»: «а якщо?» (мені здається, з цього починаються всі оповідання) → перші позитивні враження (емоційна винагорода) → налаштування робочого процесу → рутина і втома від неї → відчай → потреба нового → перша, несмілива лінія… коло замикається. Я своїх циклів ще не розпізнав так, щоби їх описати, але радість від творчого винаходу, перетворення його в робочий процес, і потім багаторазове повторення цього процесу мені добре знайомі.
- Творчі блоки та вигорання. Блоки (о, про writer’s block, здається, написано кілька тонн матеріалів), які я би порівняв із враженням «ступора», можна навчитися розпізнавати і зміщувати фокус на пошуки вирішень задачі. Вигорання—серйозніша проблема. Хто його пережив, удруге не прагне. На жаль, буває так, що червоні прапорці падають один за одним, і ми нічим не можемо зарадити. Але якщо можемо—то краще щось зробити, доки не пізно.
- Підсумки: дбаймо за собою! Бажано знаходити час на себе (персональні творчі проєкти), вчитися новому, не забувати про своє тіло (підібрати не лише зручний стілець чи матрац, а й підходящу активність), налаштувати робочий графік (щоб не відволікатися) і робити перерви (щоб відволікатися; але не на пошту чи нотифікації, а на невелику прогулянку, шматочок шоколадки чи домашню тваринку).
Такі статті цінні, зокрема, впізнаванням—хтось озвучує мої думки чи переживання. І тепер я знаю, що не один такий. Інші люди стикаються зі схожими проблемами, і діляться своїми пошуками їх вирішення.
Вітер літер
Шрифти-головоламки Еріка Демейна
Eric Demaine—професор MIT (мого віку), зацікавлення якого знаходяться на межі науки й мистецтва. Я побачив його у документальному фільмі про оригамі Between the Folds. А потім знайшов на його сайті шрифтовий розділ. Це концептуальні шрифти, де літери складені за певними принципами (з одного аркуша, з двох елементів, займають однакову площу, є головоламками, діаграмами тощо). З одного боку, це шрифти, дуже далекі від традиційного шрифторобства, з іншого—дуже надихають.
Шрифт Hleba Soli Ziamli Voli
Аляксей Коваль випустив білоруський плакатний шрифт. Поширюється він на умовах ліценцзії Creative Commons (тобто можна вільно скачати).
Прочитання
Що я читаю зараз:
- Оскільки ми зібралися й таки додивились другий сезон «Umbrella Academy» на Нетфліксі, прийшов час читати другий том коміксу: Академія Парасоля: Даллас. Я ще з першого помітив, що екранізовано наче версію із паралельного всесвіту, цього разу відмінності більше увиразнилися. (Час від часу нагадую собі, що серіал новенький, а коміксові вже понад 10 років.)
- Магічний рецепт для Лоїс Робіна Слоуна. Хотілося чогось легкостравного і при цьому не детектив чи триллер. Це така книжка. Програмістка зі стартапу у Сан-Франциско знаходить собі захоплення—випічку. З тексту видно, що автор любить те, про що пише (Сан-Франциско насамперед). Маленькі розділи, які можна собі читати при нагоді. Що для мене очевидно: це текст із нашого часу і про наш час, але якщо писати про життя стартапу в Україні, то скоріше вийде не роман, а гумореска—хіба що одразу писати англійською (яка з високою імовірністю буде робочою мовою в офісі). Що менш очевидно: цей текст (як і попередній роман Слоуна) з інтригою, але без драми; і хоча спершу це викликає враження «літератури для дітей», воно поступається іншому: писати без драми складно! Конфлікт це ж глутамат, який може змусити гортати сторінки, навіть якщо персонажі не виходять за межі впізнаваної схеми. В українській традиції це ще складніше, ми потерпаємо і боремося, караємося, але не каємося… тому загалом роман без боротьби і страждань звучить дуже очуднено.
- Шлях митця Джулії Кемерон. Давно планував прочитати цю книжку. Початок осені—саме час для таких книжок. Поки я зі скрипом продерся через уводини: божествене начало, якому треба віддатися та тонна мотивуючих цитат на полях викликають у мене скепсис. Але я планував, і планую гризти її потроху, поки не догризу. Можливо, я зміню свою думку, чи навпаки знайду аргументи на підкріплення сумнівів. Відтак прозвітуюсь.
- Practical Common Lisp by Peter Seibel. Так, я збираюся трохи розібратися для себе із тим, що таке мова програмування Lisp. Маю ще пару інших книжок, але ця пішла (ну як пішла, я десь на 5% зараз), то й добре. Чому саме Lisp? А чому ні? Я не хочу одразу вчити скриптування для InDesign, бо мені треба перемикатися і з ІнДизайну (інакше я не можу). Мотивували на вивчення: улюблена спільнота (де Lisp був актуальною темою минулого року), Ronin (мінімалістична програма для роботи з графікою, якою я досі не допетраю, як користуватися, але ж такі красиві демки…), і, насамкінець, Glisp (інтерактивне графічне програмування)—до цієї штуки я сподіваюсь причалапати після книжки. Після Lisp буду вчити щось іще.
- В n-ний раз взявся перечитувати 100 віршів 100 поетів, знамениту антологію японських танка, укладену Фудзівара-но Тейка. Я читаю все той самий російський переклад (Сановича), який позичаю у давньої подруги (вже багато років мені подобається ця книжечка). Знаю, що «Факт» видавав цю антологію українською, але у нас цієї книжки нема (як не дивно для тих, хто в курсі). Кожен вірш супроводжує сильветка про автора з коментарем до вірша, та ілюстрація, створена на початку xviii ст. Оґата Коріном.
Бачу, цей розділ виконує для мене кілька функцій. З одного боку, я публічно обіцяю, що приділю описаним книжкам належну увагу. З іншого, я наче нормалізую свою практику, яка означає, що ті книжки з попередніх листів, які я не дочитав, знову відкладено. Це стосується щонайменше есеїстики Коупленда і Ґрема, а також роману Snow Crash Стівенсона (я мрію дочитати його цього року). Брінґхерст зараз поза доступом, бо під носом інші книжки—я трохи шкодую, що цей процес перервався, і якщо шкодуватиму трохи більше, полізу витягати книжку.
На кого підписатися
Як кажуть, відкладіть усе і підпишіться на лист від Кліпкової. Ольга Кліпкова пише про новітні технології, навчання, медії та мови. Пише цікаво (так, що «ого», «невже», «ти дивись» і подібне). Українською! І я би не наголошував на цьому окремо, якби серед моїх порад та підписок не домінували англомовні email newsletters. Втім, мова у цьому випадку лише приємний бонус до вмісту. Щоб скласти враження, можна зазирнути до архіву (де зараз є 2 листи).
Слово випуску
ЧВА́КАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що чавкати. Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно… (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 206); За труною йшло трохи людей — чвакали ногами в болоті обмоклі всі й мовчали більш (Андрій Головко, II, 1957, 207); Федора саме місила тісто у високій діжі, руки сестри чвакали у схожому на віконну замазку синюватому тісті (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 451); Чвакають лопати, летять вгору шмаття землі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 247);
безос. Під ногами все дужче чвакає, все дно вгинається, наче дихає під ногами Сиваш (Олесь Гончар, II, 1959, 416).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 286.
Насправді погода поки хороша, але буде й така, що кожен крок вимагатиме, куди ж без цього.
Словник випуску
Знов англійська!
Power Thesaurus—соціальний словник. Антоніми, синоніми, визначення і приклади, ранжовані користувачами. Корисно, якщо ви щось пишете англійською (та й просто можна собі нипати між відтінками значень).
(Вибачте, я давно хочу написати про ГРАК, але досі не навчився ним користуватися для діла чи для втіхи—якщо хтось із вас уміє, навчіть, як ви це робите й для чого.)
❧
Із відчуттям «Снайдер одобряє» (див. пораду 12 із книжки «Про тиранію») сходив на зустріч випускниць нашої групи з філфаку. Треба сказати, із дівчат, з якими я колись учився, виросли хороші й цікаві дорослі люди. Радий за них.
Спілкування мені дається з певним зусиллям. От у цьому я вже можу розпізнати паттерни. Процес відбувається на позір невимушено, я дуже говірка людина. А от наступний день минає, як правило, вже на іншому кінці емоційного спектру (навіщо я така говірка людина?). За роки змінилося лиш те, що тепер досвід підказує: «цей стан мине». За ним настане інший.
Хочу запитати,
а коли ви читаєте ці листи? Зранку, ввечері, відкладаєте до вихідних? Не думаю, що зараз це якось вплине на мій графік подачі. Може, нерегулярність цих листів це їх перевага? Напишіть, що думаєте з цього приводу, цікаво таке знати.
—М.