Cезон 📯. Випуск е
Привіт!
Попередній лист від мене ви отримували ще торік, тож я радий, що нарешті допався до клавіатури.
Ідея зробити сезон із абеткою була просто чудова, тому тепер я маю сезон, що триватиме понад рік. Нині мені би хотілося вийти з формату дайждеста з анотованими лінками, але лінків на всяке цікаве я маю чимало. Хочеться і собі записати, і з вами поділитися. А інший формат має ще дозріти і випрацюватися.
Бачу, замість привітань у мене ціла серія різних дисклеймерів, і цього разу я хочу додати кілька слів про політику. Зазвичай я про це не пишу, бо стараюся писати про те, що добре знаю, чим цікавлюся, що викликає позитивні емоції. Але це не значить, що я живу в якомусь естетичному вакуумі поза політикою. Навпаки. Ми робимо в житті різні вибори, і значна їх кількість формує позицію. Якщо це наші вибори—це наша позиція. Якщо ми не вибираємо, хтось робить це за нас.
Вражає, як майстерно і швидко намагаються нівелювати громадянські протести проти наскрізь корумпованої судової системи. Ніби за тих виходять, не ті й не так. Читав навіть, що «протести гнилі». Хоча реально гнила у нас судова система.
Політв’язні мають бути на волі.
За свою державу варто і слід боротися. Завжди. Якісною фаховою роботою. Захистом громадянських прав. Участю в тому, на що вистачає сил і уваги. Одночасно з вами боряться за свої інтереси інші люди і сили, або відмовляються від боротьби. Деяким з них дуже треба, аби громадяни були пасивні, апатичні, «не чіпайте нас». Але така Україна, як зараз, не дає жодних бонусів за пасивність і апатичність.
І я не чекаю якоїсь звитяжної перемоги, знаку, що все, вже можна розслабитися, а далі все буде якось само собою. Бо само собою все (на яку хорошу країну не поглянь) іде виключно не так, як треба.
Ну і боротьба має різні форми, повторюся, починається вона зі ставлення до себе, до своїх людей, залученості у власне життя. Є багато справ, про які не роблять сюжети у медіа, які не можна перетворити на лозунг чи афоризм, які не можна виміряти якимось бліц-«успіхом». Не знаю, що таке успішний викладач, наприклад. Але вірю, що ви маєте власні приклади хороших викладачів—це люди, які роблять свою справу, вона впливає на цілі генерації. Це теж боротьба.
Іноді цього не достатньо. Тоді люди виходять на протест.
Гаразд, переходжу до більш сродного для себе формату висловлювання.
Ютубачення
- Інтерв’ю з мангакою Шинічі Сакамото (Shinichi Sakamoto) (20:01). Показують студію, процес роботи над мангою від чернеток до фінальних сторінок, копітке дослідження, підбір референсів (і також костюмована фотосесія з командою); робота з командою помічників, яка дозволяє в цифрі працювати одночасно над розгортом… Відео це потрапило на очі випадково, і поки я його переглянув, його ще кілька разів радили спільнотах про ілюстрацію та комікси. Отож, якщо вам цікаві мальовані історії та кухня, де їх готують, раджу подивитися. На тому ж каналі є ще інші інтерв’ю, я тепер теж їх хочу переглянути.
- Інтерв’ю з Максимом Нестелеєвим (32:41). Максим—перекладач, відомий насамперед цілою низкою перекладів романів американського постмодернізму.
- Як працює економіка у Star Trek (29:55, англійською): відео, зрозблене фаном для фанів. Часто (особливо в TNG та повнометражних фільмах) згадується, що персонажі Стар Трека живуть без грошей. Але чи всі? Може, у них настав комунізм? Також завдяки відео я дізнався, що є аж 2 книжки, присвячених економіці Трека. Fascinating. О, ну тут звісно треба додати, що я знайшов генератор фонового шуму для космічного корабля типу Ентерпрайз. Можна налаштувати парамерти, щоб звучало як треба, і летіти, поки не прийшов час для нічної зміни.
Музичне
Зрозумів, що вже час робити це окремим розділом.
- Пісенька Tik Tu Nicho Ne Hochu в тему до будь-яких свят. - Запис живого виступу та дистанційне інтерв’ю Tricky для KEXP (49:38). Зовсім новий матеріал, нова команда. Музична частина іде спочатку приблизно 17 хв, балачка потім, втім, припускаю, що якщо вже слухати музику, то цікаво буде слухати й музиканта. - Павло Нечитайло випустив концертний сольник Live in Mezzanine 2020 (на Bandcamp). Це наче подарунок для старих фанів «Пропалої грамоти» та «Zapaska». - The Wood Brothers зіграли наживо свій альбом Muse (56:25) з нагоди перевидання на вінілі. - Bebop, As Digested by a Classical Musician (21:07). Авторка каналу Nahre Sol—професійна академічна піаністка, що трохи загубилася на шляху, і вирішила віднайти себе через знайомство з багатьма іншими жанрами музики. Оскільки я люблю джаз (і чи не найбільше саме боп і пост-боп), це було дуже цікаве відео. Такі відео допомагають краще прислухатися до улюбленої музики. Підписався на 2 два канали, про які пані Sol згадала. - ШІ накомпозував подражаніє «Бітлз», цілий альбом, щоправда, не дуже довгий (15:07). Враження якісь не дуже тверезі, але я це прослухав. І тоді згадав значно людяніший підхід, водночас значно навиворітіше: - Кавер на Karma Police, побудований на правилах негативної гармонії (3:09).
З часу, коли я зібрав цю музику, ДахаБраха взяли участь у Tiny Desk (Home) Concert для NPR, а Dakh Daughters випустили цілий новий альбом.
Саша Прахова
Каліграфиня Наталія Ком’яхова колись поділилася посиланням на пам’ятне видання з репродукціями робіт та спогадами про Сашу Прахову (1950–2011). Цей дуже цікавий альбом доступний до перегляду на issuu. Переконаний, що принаймні її ілюстрації до дитячих книжок ви точно бачили. А крім них графічні й каліграфічні експерименти різних років. Читати текстову частину теж може бути цікаво, бо це паралельний творчий вимір нашої реальності. На початку книжки є вступне слово Миколи Гончарова, сина Саші Прахової: «Років до 5 я був упевнений, що у світі всі люди—художники».
Вітер літер
Дизайнер Олександр Колодько поділився роздумами про шрифти для навігації (тобто ті, які ми можемо бачити на табличках з адресами, дорожніх знаках, у і на транспорті). Просто, доступно, з прикладами—дуже достойний матеріал для всіх. Олександр працює головним дизайнером у «Агентах змін», тож має не лише теоретичний досвід.
Матеріал Катерини Дідик «Щирий дизайн міста Умань» не предметно про літери, але з великою кількістю разної польової (вернакулярної!) типографії. Там зібрано і посортовано всю ту красу, яку наші очі щодня бачать на вулицях.
Прочитання
Цей розділ—найяскравіша ілюстрація про те, як довго іноді я готую матеріали. Квінтесенція повільності людини. Оскільки була якась примарна надія, що лист я писатиму на початку року, я, звісно, не міг оминути добірки книжкових обкладинок 2020 року, які зібрав Ден Ваґстафф у своєму блозі The Casual Optimist. І тут я помітив, що збирався написати про таку саму добірку 2019 року! І так само хотів порівняти таку обкладинкоцентричну добірку із книжковим консьєржем NPR.
Добірки, які робить Ден Ваґстафф, ілюструють цікаві підходи—часом до одного й того самого тексту, що виходить у різних виданнях. NPR робить перелік власне книжок (за різними жанрами й категоріями), тому обкладинки бувають дуже різними: і помітними (коли є бюджет на непересічний дизайн), і більш «жанровими». У підсумках 2019 року мою увагу привернула книжка Іллі Камінського «Deaf Republic», вірш із якої «We Lived Happily During the War» цитували у всеможливих культурних виданнях та розсилках, на які я був тоді підписаний. Ну, а за 2020 рік я, певно, не зосередився достатньо, щоби зачепитись за конкретну книжку чи обкладинку.
Ну але крім позаторішніх новин маю і найсвіжіші. Припускаю, більшість моїх читачів у курсі, але якщо хоч для однієї читачки це буде новиною, на сайті Українського інституту книги оприлюднено [нове академічне повне зібрання творів Лесі Українки у 14 томах](https://ubi.org.ua/uk/activity/zibrannya-tvoriv-lesi-ukra-nki-u-14-i-tomah).
Невеликий (для такого масштабного видання) наклад буде розповсюджено серед бібліотек, університетів, музеїв та дипломатичних представництв. Але всі томи у форматі pdf доступні для завантаження.
Це безеперечно культурна подія, про яку не можна сказати «це подія року», бо це подія півстоліття—попереднє академічне видання у 12 томах виходило 1975–1979 років. Я усвідомлюю, що нове видання може містити помилки і неточності, але це не передрук, а цілком нова текстологічна робота (що для мене переважує нецензурованість).
За останній час було підготовлено геть мало таких потужних видань (на думку одразу спала «Повна академічна збірка творів» Сковороди, теж свого часу доступна онлайн).
Це прекрасний привід до перечитування Українки.
До теми: Інтерактивна мапа місцями життя і творчости Лесі Українки.
❧
Я маю блокнот, де коротко записую, з чого складаються дні. Іноді ліньки буває записувати, але у мить, коли виникає думка «господи, вже 2 місяці року минули… куди? що це взагалі було?»—записник стає в пригоді.
Читаю дівчатам перший том ВСЛ-івського видання про Мумі-тролів. Ми колись читали, але за іншими сюжетами ці забулись. «Комета прилітає» для мене—велике задоволення. Чмих, який може правильно поговорити з професором, дізнатися від нього потрібну інформацію і стати першим крихітним звірятком, якому дали подивитися в телескоп, Мумі-троль, який лається на всі заставки, коли рятує Хропсю від хижого куща (дитяча книжка, в якій персонаж кричить «Вошиве лайно!»—це правильна книжка), Нюхмумрик, який не хоче купувати штани, бо вони занадто нові і бабця-продавчиня, яка переконує, що «завтра вони стануть старіші»…
Вчора з І. помітили, як західне сонце яскраво пофарбувало половину тополі, а інша половина лишилася в тіні. Як засяяли будинки вдалині дорогою до зупинки.
Радію щоразу, коли вдається вловити у світі красу, і дивуюся, коли відчуваю ніжність (як-от зараз, коли згадую наш із С. ранковий похід до школи).
Дуже скучив за компанією, з якою можна потеревенити на книжковому чи літературному фестивалі.
Здається, ми не бачилися цілу вічність. Навіть якщо у записнику минуло кілька днів.
—М.