Cезон 📯. Випуск б
Привіт!
Як ви себе почуваєте? Як зі справами?
Я все ще себе почуваю Білим Кроликом, який не встигає. Тим ясніше стає, що ці листи надзвичайно важливі для мене самого.
Ця їх серія позначена як сезон поштового ріжка (хотілося написати, що це сезон З.У.Ж.И.Т.І., але не певен, що email це достатньо альтернативний спосіб зв'язку)). Листи маркуються літерами. Чи дійду я до кінця абетки? Хотілося б, але це не точно.
Із усіх листів, які я читаю, найбільше мені подобаються два типи: короткий дайждест із лінками, як-от у Laura Olin, або довгий есей, який приходить нечасто, але хочеться читати до кінця—така, приміром, розсилка про історію клавіатури у Marcin Wichary (я її вже згадував раніше).
Протягом цього «сезону» я спробую, якщо матиму час, міняти форму і формати. Зараз ці листи трохи схожі на повільне дзеркало, тож назва все ще відповідає внутрішній суті.
Також, думаю, треба зробити короткий текст про себе і цю розсилку (як у всіх, хех)—але це я планую зробити, коли кількість підписників сягне 100. А поки мені все ще здається, що ми всі знайомі.
Ще я дуже люблю фідбек. Тому, якщо хочете мені написати, не вагайтесь. Буду радий.
Ютубачення
Раджу подивитися:
- Канал Анатолія Дністрового, де він розповідає про книжки. За посиланням відео про стамбульський щоденник Олекси Грищенка;
- Канал Яреми Духа «А шо там в Раді?»—коротка й дотепна розповідь про те, що відбувалося у Верховній раді протягом тижня; сподіваюся, у автора вистачить запалу продовжувати.
Музика
Jazz 101 :: Hall of faces — перелік 100 джазових музикантів, з портретами та посиланнями на youtube.
Минулого року я знайшов у себе список зі 100 джазових імен, які варто знати. Я його скопіював собі іще в часи livejournal, і далі перших трьох імен діло не йшло. А тут я придумав собі план. Велику оглядову табличку для заповнення і телеграм-канал для звітності. Ім'я—пошук по youtube, пошук портрета, слухаю, публікую. Кілька місяцв слухав джаз майже щодня. Ще раз переконався, що люблю цю музику, і зрозумів, що в джазі люблю найдужче.
Може, ця табличка і вам стане у пригоді.
Також знайшов добірку Peel Sessions, теж із посиланнями на youtube (виконавців подано за абеткою). Це записи для передачі Джона Піла, які відбувалися на БіБіСі 1 (1967–2004). Те, скільки це все тривало, і скільки музикантів у нього переграло, вражає.
Вітер літер
Через карантин численні музеї відкрили свої експозиції онлайн (деякі, на радість колажистам і дизайнерам, з дуже відкритими ліцензіями). Ті, хто любить літери, також може радіти. Так, відкрили свій інформаторій
- The Hoffmitz Milken Center for Typography (HMCT): archive.hmctartcenter.org
- Letterform Archive Online
Це скарби. А кого цікавлять українські літери, зараз найкраще джерело це група «Шрифтові знадібки» на фейсбуці. Веде її українська шрифтова дизайнерка Марчела Можина, яка знаходить, атрибутує, каталогізує нашу шрифтоспадщину. Єдине, чого мені бракує—окремого сайту для цього проєкту.
Художнє
Це не новинка, але якщо ви вже закривали цю вкладку, ніколи не зайве відкрити її знов. Rijksmuseum виклав онлайн величезну репродукцію «Нічної варти». Картину, знамениту в тому числі й за розмірами (363 × 437 см!) можна роздивитися до кракелюру й мазка. До теми: «Проєкт Босх», Inside Bruegel.
Що я зараз читаю
Почав перечитувати Основи стилю у типографії Брінґхерста. Роберт Брінґхерст—канадійський типограф і поет, а це найвідоміша його книжка—вона на перших позиціях у списках більшості інших книжок про типографію і шрифт. І не дарма. Про ритм, колір набору, композицію сторінки та літери. Я маю на папері російський переклад, який інстинктивно купив на Петрівці ще до того, як став саме книжковим дизайнером. Прочитав тоді з великим задоволенням і регулярно повертався до окремих розділів усі ці роки. А тепер вирішив пройти спочатку до кінця. Читаю і думаю, що от, можна зробити собі подарунок на дн (це ж подія, яка регулярно відбувається), замовити новіше видання мовою оригіналу (у мене версія 1.4, здається, а актуальна 4.0). Перекладаючи, росіяни багато уваги приділили традиціям типографії, додали свої приклади та посилання, але натрапивши на фразу «песни Билли Холлидея» я собі думаю, переклад трохи застарів.
Ще так само спорадично читаю Чорнильне серце Корнелії Функе (взяв у бібліотеці; люблю бібліотеки). Це теж книжка про книжки (так, маю цю слабкість). Фентезі на перетині реальностей, в якій один із провідних героїв—палітурник і книжковий реставратор. Якийсь час я читав уголос для нас із С., ми набрали темп і прочитали так більше половини, але потім їй таки набридло (чесно кажучи, не дивно—книжка супер, але вся рівномірно похмура…), і от я отримав дозвіл дочитувати автономно. Переклад з німецької добрий (німецьку не знаю, хоч брався вчитись і ще братимусь), і нормальний робочий шрифт на пухкому папері дуже приємно читати (це важливо, бо книжка товста). Це повсністю компенсує деякі недоречності оформлення (обкладинка і заголовкові шрифти не для мене явно).
Ще читаю час від часу Моральні листи до Луцілія Сенеки. У стоїків, як на мене, дуже підходяща філософія для нашого часу. Крім того виявилось (не вперше!), що читати класику безпосередньо значно цікавіше, ніж, наприклад, слухати подкасти «за мотивами». Хоча на книжку мене наштовхнув саме подкаст «Ранкова доза». Я дуже радий, що позичив книжку у добрих друзів, бо якось призабулося за останні роки, що книжки можна не лише купувати. Але купити свій примірник все одно хочеться. Мабуть, із планом (як для джазу) я би читав організованіше, але не придумав собі такого плану.
Знову повернувся до читалки (це Nook). Мінус її в тому, що у тоді у руках книгозбірня, і рано чи пізно настає момент, коли багатство вибору викликає ступор. Але я досить дбайливо плекаю її наповнення (після того, як заглючила картка, користуюся тільки внутрішньою пам'яттю пристрою, і багато всякого цікавого просто не влазить). Із беззаперечних плюсів—підсвітка екрану, відсутність доступу до соцмереж чи інших програм, які грають зі свідомістю у свої ігри. Це монофункціональний пристрій. Так, з нього не запостиш цитату у твітер, але і не зависнеш потім у твітері.
Що я читаю на ній зараз:
- Аліса в Країні Див Керролла (перечитую уголос для С.);
- Hackers and Painters by Paul Graham (то швидше, то повільніше, але мені зараз дуже імпонують його есеї, я М., мабуть, усі вуха ним проговорив);
- Art, Inc. by Lisa Gongdon (про бізнес ілюстрацї, інструктивно, але часом саме такого бракує—не про те, як малювати, а про те, як думати про клієнтів і робити із цього заняття роботу; як платити податки в США, як вибирати принтер… часом читати нудно, але іноді це дуже заспокійливо), можна мріяти, що колись з’явиться книжка про те, як бути ілюстратором в Україні, але це буде вже зовсім інша книжка (про те, як бути українською ілюстраторкою на глобальному ринку);
- Bit Rot by Douglas Coupland (збірка есеїв, статей та оповідань; така, badass культурологія, все невеликого розміру і читати буває цікаво, але я вже кілька разів провалювався у великі перерви в читанні, і зараз теж близький до того);
- Snow Crash by Neal Stephenson (я двічі читав Криптономікон і раз прочитав весь Бароковий цикл—ще у рос. перекладах, хочу наздолужити і перечитати англійською, але буду відвертий, ретельність, з якою Стівенсон описує світ коропоративного майбутнього у Лавині, часом зашкалює; втім, класику фантастики мені цікаво читати і тому, що деякі речі в ній застаріли (не були вгадані, і зараз викликають фантомну ностальгію), а деякі речі, які здавалися застарілими ще недавно, знову набувають актуальності; крім того, у Лавині, маю підозру, є сатира на американський устрій, яку я не відчитую як слід (бо не жив там і устрій не вивчав); це мій кіберпанк-довгочит цього року).
Ці, принаймні, я хочу дочитати раніше за інші.
Але належу до тих людей, у яких почуття комфорту сильно зав'язане на присутності книжок поруч, тому є ще книжка для читання у ванній (тобто навряд чи я її читатиму до осені)), книжка, коли не хочеться читати інші книжки і ще кілька книжок про запас. Я той чувак із комкісів Тома Ґолда (книжка Ґолда теж лежить то біля ліжка, то коло столу…).
Оце я все про книжки та про книжки. Сім мішків гречаної вовни наплів уже. Але не можу (!) оминути
The Red Hand Files
Сайт, на якому Нік Кейв відповідає на питання. Також можна підписатися на питання та відповіді (вони приходитмуть на email, листами). (Пошепки: як от мені…)
Слово випуску
- Державна установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів, посилок і т. ін.; Приміщення, в якому розташовано цю установу.
- Те, що пересилається, доставляється поштовою установою. Транспорт з поштовими відправленнями.
- заст. Перевезення людей, що здійснювалося в дореволюційний час поштовими установами. Потім взялися за весельця І пригребнули всі від серця, Мовби Еней по пошті плив (Іван Котляревський, I, 1952, 163); Екіпаж для перевезення людей і поштових відправлень. Минає тройка поле й ліс; За вітром геть із-під коліс Велика курява летить,—Це пошта здалека біжить (Яків Щоголів, Поезії. 1958, 179).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 488.
(Оце останнє значення було новиною для мене)
Нині
На багатьох сайтах є сторінки «про» (about), де згадано, як правило, попередні досягнення. Сторінка nownownow.com пропонує зробити також сторінку «нині» (now), де можна інформувати про те, на чому людина зосереджена тепер. (Почалася ця тема раніше).
Ідея видається класною. Думаю, мої листи (та схожі розсилки) перегукуються з нею.
Можна переформулювати інакше, наприклад, What’s top of mind.
А чим ви цікавитесь, про що думаєте нині? Напишіть, якщо хочете.
Мені, втім, буває іноді складно розібратися, про що я справді думаю, а що просто мерехтить. А іноді думаю я про таке, чого хочеться уникати, про страхи, невпевненість, прийняття тощо, з чим треба працювати, і це складно.
❧
О, якщо ви дочитали до цього, я вже хочу вас обійняти.
Мені пощастило мати дуже гарних друзів. Друзі запросили нас за компанію відвідати музей родини Кричевських в Опішному. Я дууууууже люблю ті місця (просто їхати дорогою в тому напрямку—і вже стає добре), музей хороший. Будівлю відновили із супер-занедбаного стану. Експозиція як для мене: орнаменти, літери, фактури…
І потім ми ще були на річці. Признаюся—річку я люблю більше за море. От, мабуть, класно буває на морі, але річка (для мене це Ворскла і Тетерів насамперед) це прямо місце сили. Накупалися так, що аж.
Іноді здається, що в житті я більше робот, який обслуговує InDesign і для переключки компульсивно споживає культурну інформацію (робота цього ніхто не бачить). А коли виходить вирватись із робота, це часто нагода побути людиною: белькотіти щось радісно, ляскати ґедзів, сміятися (над собою теж) і говорити щось на повному серйозі. Супер.
Є якийсь пульс життєвих «відкриттів», коли щось стає ясно, потім знову туманно, потім знову прояснюється. Намагаюся собі нагадувати, що піші прогулянки, перебування на природі (в моєму випадку десь, де є дерева, дуже люблю, коли вони є за вікном, люблю полтавські парки та алеї) це чудова можливість розвіятися. Розмовляти з іншими людьми може бути дуже цікаво—можна суперськи перемкнутися із замкнутого кола власних думок, краще, ніж із книжками і фільмами. Іноді, якщо контролювати поріг оічкувань, можна дуже здорово поспілкуватися взагалі з незнайомими людьми. Читати книжку це краще за всі екранні забавки (які я теж люблю, але книжки, крім іншого, добре заспокоюють). Діти, родина, власне тіло—важливіші за роботу. Час від часу я забуваю про це, намагаючись наздогнати всі власні зобов′язання, і провалююсь у звички, які тільки розчухують тривогу і розгубленість. А потім хтось бере мене за руку і виводить із темряви. Вдячний за це.
Ок, час уже дописати цей випуск. Всім змістовності, зустрінемося.
—М.
p.s. Замальовка моя торішня. На фото музей родини Кричевських у Опішному.