Три вірші з 2018
Три вірші з 2018
~
гуснуть години чекання
гаснуть свічки каштанові
я вмиваю обличчя
нашою тишою
наслухаючи звуки берега
я топлю решту вірша
якою не хочу ділитися
~
вікно розрослося
на стіну на ліжко на мене
я теж те вікно що дивиться мовчки
на вікна освітлені
і раптом у решту кімнати всміялася тінь
забризкала світлом ліхтарним
ніяк не розберу мови її сміху
хоч сам вже сміюся як умію
бо поки вікно я крізь мене до когось
картини і звуки
до кого ж
яке смішне питання поки крізь мене
як же це лоскітно пропускати погляди
я регочу
~
серпень знає, як біль виходить із рани
як лущиться фарба, відкриваючи шар за шаром
як ночі біжуть і перевертаються днями
і річка шепоче:
прийди до мене востаннє.
цей ось тролейбус літа — святковий, ліхтарний.
густі і м'ятні вечірнього серпня долоні.
завтра на клавіші шуму впадуть каштани.
посидь на лавці ще трохи зі мною сьогодні.
дзвони ранкові.
денне прокляття.
вечірнє зітхання.
зморшка в траві й коліна іще під сукнею.
за яблуком серпня скрадаєтся тінь хатня,
і в кухню мою інша кухня світиться сумно.