Мені здавалося, це ти.
Лишились площа й міст між нами.
Осінні списані листи
ішли порожніми дворами.

Між нами змиє знаків дощ
останні втому і тривогу
нещадно.  До нічого.  До
щопти світла і дороги.

Із вітром рухаюсь опліч.
В руці затисну гострий камінь,
над ним сосну, над нею ніч,
в якій стежки стають рядками.

Над річкою гірчить туман.
Горіх на осінь скинув очі
і слухає: іде зима.
Вона, як я, до тебе хоче.