три вірші: від зими до учора

**
вантажівка вночі сни —
пісок, сіль — про море точно
попри світлофори порожні
поспішає до річки
за місто

не встигне думка оформитись
не встигнуть губи затерпнути
не встигне кіт
вибігти з ліхтарного світла

як літо над річкою
скресне

**
я подруга
яка завжди мовчить
усміхаючись
це знання 
чи вітер стривожив
листя мого обличчя

одразу не скажеш
але тіні тремтять
розділовими знаками вечора
і хтось вже не слухає
а мовка не помічає

**
дівчина з велосипедом і без велосипеда
схожа на вікно у блакитний період Девіса
дивиться не на тебе
але так
кому ти розкажеш про зморшки
заповнені золотом
вийдеш з кав’ярні 
крізь вітер
повз велосипеди
світлофор застібне ґудзика 
змахне годинник тактовою рискою
і всі повиходять
крім них